Найбільш затребуваний елемент при організації простору парку і скверу – лавка для парку. Це один із найдавніших предметів обстановки, інтер’єрів житла людини й еволюція цього предмета меблів доволі цікава.
Від природних каменів до простих дерев’яних сидінь
Історія лавок почалася ще в Стародавньому Єгипті. Перші екземпляри мали короткі ніжки, бо єгиптяни звикли сідати на землю. У Греції в той самий час з’явилося ложе, дуже схоже на лавку, але вже не таке просте. Підголівник і спинка перетворили цю конструкцію на предмет розкоші. У Київській Русі теж були лавки, на яких торгували купці. Завдяки цій традиції з’явилося поняття «торгова лавка» і «прилавок». У найдавніші часи лавки були скоріше функціональними платформами, ніж зручними меблями в сучасному розумінні.
Археологи знаходять їх у різних культурах:
- у трипільців (V–III тис. до н.е.) роль лавок виконували глиняні або дерев’яні підвищення вздовж стін, на кшталт широких полиць, на яких можна було сидіти або навіть спати;
- в античних культурах вони були або кам’яними (в громадських місцях), або дерев’яна лавка в будинках і майстернях.
У багатьох старовинних будинках лавки були нерухомим елементом, що розташовувався уздовж стін і виконував відразу кілька функцій: сидіння, зберігання речей (у вигляді скринь), а іноді навіть спального місця.
Епоха палаців і парків: розвиток дизайну
Садово-паркові та вуличні лавки почали з’являтися в якості декоративного елемента в період Середньовіччя. В епоху Ренесансу конструкція набуває більш витончених форм і для їх виготовлення все частіше використовують камінь, а також має попит і коване залізо. Їх часто багато декорували, прикрашали тонкою різьбою, інкрустували самоцвітами, виплітали з лози та тканини красиве сидіння, ставили на фантастичні ніжки-лапки. Лава ставала оригінальним витвором декоративної творчості. Пізніше лавки перейшли з розряду меблів для дому в розряд виробів, які використовуються на вулицях, садових ділянках, у дворах.
Індустріальна революція: масове виробництво
В епоху промислової революції (кінець XVIII – XIX ст.) лавки пережили справжній «стрибок» у розвитку, і причин було кілька. В першу чергу, завдяки механізації виробництва. Поява парових деревообробних верстатів і механічних пилорам виробництво меблів витісняє таке поняття, як лавочка своїми руками. Дошки та ніжки тепер можна було швидко та однаково обробляти у великих кількостях.
Крім того, індустріалізація призвела до швидкого зростання міст. З’явилася потреба в:
- лавках для громадських парків і скверів;
- меблях для робочих їдалень, шкіл, вокзалів, фабрик.
Стандартизація та уніфікація креслень у цей період значно знижує собівартість і меблі стають більш доступними для всіх верств населення.
Модернізм і XX століття: функціоналізм
Нова мода на громадські простори спровокувала активне облаштування міських парків, скверів та залізничних станцій. Лавки стали невіднятним елементом дизайну цих територій. З розвитком металургії популярними стали вироби з металу і дерева: чавунні ніжки з декоративним відливом і дерев’яними сидіннями, сталеві елементи в конструкції. Це поєднувало лаконічність, міцність та естетику, а також значно подовжує термін експлуатації обладнання.
Сучасність: інновації
Для сучасної віхи в історії виробництва лавок характерне використання екологічних матеріалів, модульність конструкцій, а також простота форм. Лавочка лофт – яскравий приклад сучасної продуманої конструкції, яка органічно вписується в міський простір. Сучасні матеріали для вуличних меблів відрізняються:
- міцністю;
- екологічністю;
- простотою в обробці з мінімальною кількістю етапів виробництва;
- легкістю подальшого обслуговування готового виробу;
- тривалим терміном експлуатації.
Звичний нам елемент облаштування міського простору пройшов довгий шлях еволюції. Лавки перетворюються на арт-об’єкти, інтегруються в існуючі форми і конструкції та їх розвиток триває.
Разом із лавками змінювалися й інші елементи благоустрою. Наприклад, як відбувалася еволюція вуличних урн, ви можете прочитати в нашій статті «Вуличні урни в історії урбаністики: від бочок до дизайнерських рішень».
